Кораблі
Я забуду, повір, випалю цю... любов? Ми знову станем "чужі люди". Цигарка, зима, балкон. Не буду скучати, чуєш, бо ж зайві усі міражі. Знову навколо натовп: байдужі, холодні, чужі. Ми знову станемо "просто", без зайвих розмов, спільних снів. Час висипе день і простір із згарища кораблів. Червоні вітрила - казка, не більше набору слів. Сьогодні ж ще твоя ласка солодша від всіх гріхів. А завтра сніг стане водою, залиє нею міста.. Ти знав, що з твого полону мені нема вороття?
2021-01-19 19:07:51
4
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4805
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6558