Надія
Ріна
Знаєш, від надії втрачають глузд. Сон та спокій. Розчиняються в сірості марних годин, виживають справами, димом, що наче наркотик. Солодом інших рук і холодом зайвих обійм. Знаєш, з розуму зводять думки і чудацькі плани, Сценарії "завтра", замки в рожевих тонах. Коли із спогадів та розмов складаєш деталі, реальність яких - розвіяний вітром прах. Знаєш, надія - найбільше зло Я б першу її відпустила із скриньки Пандори. Та кожного разу, коли відчуваю твоє тепло, Вона звучить у грудях дивним весняним мінором.
2021-06-24 07:02:22
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ріна
надія також різна буває. І без надії сподіваюсь, як на мене - саможорстокість. Часто, розумієш, що жити потрібно раціонально, але ж важко не мріяти, не фантазувати і не займатись самообманом)
Відповісти
2021-07-19 07:17:48
Подобається
Інші вірші поета
Прощання Погляд Тобі Некролог
Інші поети
Ляна
@Lyana_kob
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2531
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1589