Ім'я і час.
Нею можна лікувати рани, наче подорожником, наче найкращими ліками від лікарів. Пластир, порада, мовчання - що сьогодні тобі потрібно? Усе віднайдеться у ній. Нею можна рятувати світи, Всесвіт спасати, коли зникнуть герої. В неї ж один лік на всі віки - ти! Такий парадокс і дивна нАсмішка Бога. Вона не ділить світ на біле і чорне, у неї свої палітри і свої кольори, але коли темінь закриє місяць і день, як безодня, в неї одна надія - гоРи! Потім нехай зникають народи! В неї одна печаль - печать самотою сидить на плечах і, наче шаль, єдине бажання - вночі заснути, розчиняючись у синіх твоїх очах. Вона б помінялась: кинула дурощі, цигарки, навчилась найкраще у світі водити машину, долати власні страхи... аби лише її рука у твоїй руці! А там нехай зникають планети і пролітають роки. Відпустити усе, триматись на впертості і дивних чуттях. І відчувати усіх, хто навколо. Хто б їй сказав, у чиїх руках її життя. Ім'я - твоє, а час - Ніколи!
2021-11-26 08:08:35
1
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5637
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1737