У часі "і"...

Ріна

Ці дати, дати, перехрестя днів, тонка межа між вічним і буденним. Нехай в житті не все, як ти хотів, а головне - лишатися смиренним. Шукати в натовпі своїх, щоб на віки; губити в часі зайвих і байдужих. Увагу не звертати на роки і синь небес побачити в калюжах... Не розгубити з серця доброту, не скреслити усмішку, уміти стримати емоцію і злу насмішку... Подати руку ворогу в біді - святі не завжди ходять по воді. І не шукати щастя, і не втрачати віру - твоє тебе завжди знайде! Нема рецепта внутрішнього миру, є тільки шлях і зірка, що веде.

2021-03-18 21:39:15

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Саша, он же Шурик, он же Добрый пёс

красиво...

Відповісти

2021-03-19 07:04:36

1

Ріна

@Саша, он же Шурик, он же Добрый пёс 😌

Відповісти

2021-07-19 07:18:20

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12386

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2758