Живу в тобі
ми обоє знаєм - живу в твоїй голові під шкірою в артеріях, венах... викарбувана пекельним вогнем на чолі. ми обоє знаєм - я наче вірус в твоїй крові! запалюєш горизонт своїми словами, дим сигарет лягає туманом на місто... ти вкотре кажеш, що я не така, в реальності - з нас обох я грішна. червона нитка на зап'ястях наче кайдани, уже давно в снах тільки одна столиця і поки в стакані віскі тобі легше стане так, принаймні, більше осінь не сниться. я живу в твоїй голові, міняй не міняй адреси, шукай інших, цілуй їх наче завтра помре земля відправляй на прощання всі служби і меси... ми обоє знаєм - на твоїх ребрах одне ім'я. Ми обоє знаєм - твоє прокляття - це я.
2019-03-15 17:01:16
0
0
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2220
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2109