Вона
мені здається, у неї в хребті метал - життя її б'є, а вона не гнеться. мені здається, в її очах розплавлена сталь; їй плюють в лице, а вона сміється. Прокладає свою дорогу, пише власні правила гри і якщо доведеться піти в гору- вона просто зруйнує усі каміння й спалить мости. любить тих, хто це заслужив і викреслює тих, хто образив життя надто коротке, щоб тратити на тих хто не вартий її уваги ви можете її ненавидіти, кидатись заздрістю наче ядом є ті, кому без неї не вижити, для кого вона між пеклом і раєм. для кого вип'є гарячу лаву і принесе верето зірок. і нехай доведеться вставати рано, для цих людей вона зітре себе до дірок!
2019-05-12 11:38:40
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ірина Ko
Дуже класно😍😻😍
Відповісти
2019-05-12 18:21:40
Подобається
Ріна
@Ірина Ko дякую, приємно 😋❤️
Відповісти
2019-05-12 18:22:04
1
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4271
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2631