Вона
мені здається, у неї в хребті метал - життя її б'є, а вона не гнеться. мені здається, в її очах розплавлена сталь; їй плюють в лице, а вона сміється. Прокладає свою дорогу, пише власні правила гри і якщо доведеться піти в гору- вона просто зруйнує усі каміння й спалить мости. любить тих, хто це заслужив і викреслює тих, хто образив життя надто коротке, щоб тратити на тих хто не вартий її уваги ви можете її ненавидіти, кидатись заздрістю наче ядом є ті, кому без неї не вижити, для кого вона між пеклом і раєм. для кого вип'є гарячу лаву і принесе верето зірок. і нехай доведеться вставати рано, для цих людей вона зітре себе до дірок!
2019-05-12 11:38:40
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ірина Ko
Дуже класно😍😻😍
Відповісти
2019-05-12 18:21:40
Подобається
Ріна
@Ірина Ko дякую, приємно 😋❤️
Відповісти
2019-05-12 18:22:04
1
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2543
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1390