Вона
мені здається, у неї в хребті метал - життя її б'є, а вона не гнеться. мені здається, в її очах розплавлена сталь; їй плюють в лице, а вона сміється. Прокладає свою дорогу, пише власні правила гри і якщо доведеться піти в гору- вона просто зруйнує усі каміння й спалить мости. любить тих, хто це заслужив і викреслює тих, хто образив життя надто коротке, щоб тратити на тих хто не вартий її уваги ви можете її ненавидіти, кидатись заздрістю наче ядом є ті, кому без неї не вижити, для кого вона між пеклом і раєм. для кого вип'є гарячу лаву і принесе верето зірок. і нехай доведеться вставати рано, для цих людей вона зітре себе до дірок!
2019-05-12 11:38:40
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ірина Ko
Дуже класно😍😻😍
Відповісти
2019-05-12 18:21:40
Подобається
Ріна
@Ірина Ko дякую, приємно 😋❤️
Відповісти
2019-05-12 18:22:04
1
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3842
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1724