Межа
Не вривайся у мої світанки запахом кави, Свіжістю зливи, що була вночі. Я вже давно тебе не чекаю. Просто мовчи. Видаляю фото і змінюю свої ключі. Перегоріла? Не так, згоріла! Я попіл, я просто дим - Сивий подих чужих обіцянок І зраджених слів. Зів'яла, згоріла, суха Розбита вщент і до крапки Тепер я знаю де та межа За якою немає нашого "завтра"
2020-06-17 14:09:42
8
0
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8992
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1949