Ми не знали

Вікторія Тодавчич

Ми не знали , коли будем разом Ми чекали прекрасного дня. Сумували,страждали ми часом І між нами була метушня. Настав ось час зустрічі знову Ти дивився на мене завжди. Наче ти лиш співав колискову Коли знову приходив у сни.

2019-12-19 05:51:08

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Вікторія Тодавчич

@Светлана Находка грустили и суета 😏💕

Відповісти

2019-12-19 06:05:51

Вікторія Тодавчич

@Светлана Находка украинский язык — прекрасный ❤💕

Відповісти

2019-12-19 06:10:02

Вікторія Тодавчич

дякую, я рада ,що вам сподобалось 💕❤

Відповісти

2019-12-20 18:00:16

Подобається

Інші вірші поета

Сотні тисяч слів Натхнення Хай засяє надія! Не знаю

Інші поети

Oluwatosin Thomas

@Fearless_Lines

Tasnime Bouchareb

@tasnime_bouchareb

NieMi

@NieMi

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

1594

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1970