Я напишу

Вікторія Тодавчич

Я напишу про те, що відчуваю, Про те, що я тримаю на душі. Не думай, в віршах, я не прагну слави Я прагну написати лист тобі. Я в тім посланні, що іде від серця Всі свої біди, радості свої – Все опишу. Що це кохання перше, Такого більш не буде на землі. Як я ночами думаю про тебе, Про нашу зустріч, погляд ніжний твій. Ні в чому більш не маю я потреби, Не маю інших я ніяких мрій, Лиш тільки пригорнутися до тебе, Морозні руки зігрівати знов. Я напишу сьогодні вірш, напевно, Такою й має бути ця любов...

2022-11-26 11:34:03

18

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Лео Лея

Ви пишете добрі, теплі вірші про кохання💖👍

Відповісти

2022-11-27 11:20:19

Подобається

Вікторія Тодавчич

@Лео Лея Дякую за підтримку ❤

Відповісти

2022-11-27 11:21:14

1

Lady K.I.M

Божествено

Відповісти

2023-01-12 09:04:41

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

8

12946

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11977