"Ні" серед "так"
Я не раз був закоханий в очі дівчат, Та таких я не бачив ніколи. Серед тисячі "ні" – я хотів чути "так", Там було і бажання й відмова. Я вустами жінок поневолений був, А таких не зустрів в цьому світі. В кожнім слові я згоду для серця знайду, Та незгоду зміг теж зрозуміти. Мене зваблював леді тонкий аромат, Але ж той я відчути не зможу. Твоє схвалення? Знову на зустріч йду я, Хоч в кінці тільки ти переможеш. Наче птах, що у клітці – я бачу свій рай, Та відмова – в'язниця для серця. Серед тисячі "ні", я чекатиму "так", Бо любов до кінця не здається. P.S переклад мого вірша з російської на українську
2022-10-26 16:06:11
11
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
Вікторія Тодавчич
@Airad мені дуже приємно чути це, дякую ❤
Відповісти
2022-10-26 16:44:10
1
Юра_ Велиамин
Гарний вірш, мої привітання. Можна і під музикою як реп заспівати. В цілому можна сказати платонічна любов з відтінками ароматних троянд.
Відповісти
2022-10-26 19:31:28
1
Вікторія Тодавчич
@Юра_ Велиамин так гарно сказано, дякую ❤
Відповісти
2022-10-27 05:11:28
1
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1597
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11249