Ради тебе... ( на конкурс)
Ради тебе перли в душу сiю Ради тебе мислю i творю . Як i кожен маю свою мрiю, Щоб почули те ,що говорю. Розкажу вам люди я про мову Найчарівнішу , прекрасну — із усіх. Запрошу в країну вас казкову Де завжди луна дитячий сміх. Вас зустрінуть хлібом тут і сіллю В подарунок — вишитий рушник. Разом з вами проведем дозвілля І поганий настрій раптом зник. Може тут зустрінете кохання Україночки — найкращії жінки. З нею ви зустрінете світання З нею ви плестимете вінки. Я скажу вам люди, ви вивчайте Мову наших предків, та батьків. Нашу Україну величайте До кінця усіх своїх років. Я пишаюсь тим, що українка. Я пишаюсь тим , що говорю Мовою, що грає мов сопілка. Ви вивчайте — знову повторю.
2019-12-29 17:56:29
37
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Вікторія Тодавчич
Відповісти
2019-12-30 09:39:20
1
Вікторія Тодавчич
Відповісти
2020-11-05 14:19:05
Подобається
Вікторія Тодавчич
❤❤❤
Відповісти
2022-11-13 15:58:48
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2673
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1806