Твоя любов
Твоя любов до мене доторкнулась Неначе тихим подихом зими. Так освіжила, все перевернула І яскравіші стали навіть сни! Твій погляд ніжний, став неначе морем Ніколи ти не знаєш, що на дні. Та бачу я, як разом ми з тобою, Я знайду спокій там, на глибині. І посмішка твоя для мене рідна, Неначе років сто з тобою ми. Якби життя все наше було фільмом, То головним героєм був би ти. Твоя любов настільки різнобарвна, Що я не можу бути в стороні. Тебе настільки палко я кохаю, Наскільки тільки можна на землі.
2022-11-22 13:36:59
12
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
Вікторія Тодавчич
@Честер Фінч щиро дякую ❤
Відповісти
2022-11-22 16:33:50
Подобається
Тата Ашаннiя
Дуже гарний і щирий вірш👍
Відповісти
2022-11-22 21:44:33
Подобається
Вікторія Тодавчич
Відповісти
2022-11-23 07:16:08
Подобається
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2410
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3215