Я не кохала...

Вікторія Тодавчич

Я не кохала, хоч старалась Я не жила хоча хотіла. Тебе забути намагалась, А в небі зірка мерехтіла. Я не шукала твої очі , І не приходив ти у сні. Не прокидалась я щоночі, І знов не вірила брехні. Не було сліз, не було плачу Забудем все, що в нас було. Я все забула, вже тим паче На небі "сонце загуло". І через те, що я кохала Мене покинув знову ти. Якщо, напевно, про це б знала Я не погодилась би йти...

2020-01-22 14:21:53

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Евгения Владимирова

Очень певуче . Хорошо !

Відповісти

2020-01-22 14:25:59

Подобається

Вікторія Тодавчич

@Евгения Владимирова спасибо ❤

Відповісти

2020-01-22 14:27:54

Подобається

Вікторія Тодавчич

да вы правы ☺

Відповісти

2020-01-22 17:01:11

Подобається

Інші вірші поета

До Свята Благовіщення Пресвятої Богородиці В країну далеку... Наша зустріч Пройде кохання...

Інші поети

Princess Mwas

@princess_mwas

Ruslana

@rock_ksolana

Hnin Aung

@HninAung913

Схожі вірші

Всі

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

1732

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

1462