Теорія незримих ниток
Теорія незримих ниток Колись потрапила мені, І спокій принесла душі, І віру в те, що в кожній миті Зв’язок між душами двома, Що десь блукають в цьому світі, Працюють і дарують квіти, Проводять з кимось вечора. В один момент зведуть нитки, І цей зв’язок, що був між ними, В очах коханої людини Побачать знак — вони знайшли. Отож, теорія правдива: Серця з'єднаються тоді, І спокій віднайдуть душі, Коли переплетуться нитки.
2025-02-22 07:09:15
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Чудово💖
Відповісти
2025-02-24 16:48:33
1
Вікторія Тодавчич
@Лео Лея дякую🫶
Відповісти
2025-02-28 11:23:47
1
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1479
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1999