Кохання чисте
Кохання чистеє — мов лiсова криниця Закована у лiсi мiж дерев. Та лише зможе з неï той напиться. Хто в лiсi цю криницю вiднайде. Воно спiвуче мов пташки у полi , Немов струмок , що плине до мети. Мов тихий шепiт листя на тополi Але його важливо зберегти. Кохання чисте мов роса на сонцi Мов дика м'ята пахне навкруги. Мов промiнь сонця загляда в вiконце Мов знов зiйшлися нашi береги. Кохання чисте — є завжди приємне Збережене — не кане в небуття . Лише кохання те, що є взаємним Буває довжиною у життя.
2019-11-10 10:01:21
28
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Вікторія Тодавчич
@Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК спасибо 😄😄😄😄
Відповісти
2019-11-10 14:32:57
1
Олріа Вайт
Дуже гарний вірш ! ❤️😻
Відповісти
2019-11-10 15:56:35
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Олріа Вайт Дякую ✨♥
Відповісти
2019-11-10 15:56:47
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2410
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1706