Завтра...?
Я обіцяю – завтра я забуду, Твій ніжний погляд, що мене шукав. Твої слова, як ти мене втішав, Коли я знов була в сердечній смуті. Обійми, що мене в них зігрівав Коли мороз на вулиці шалений Ти був для мене найтеплішим пледом, Який мене любив та цінував. І вчинки всі твої, твої вуста, Якими ти мені знов зізнався, І руки... Ними ти мене торкався Я все забуду. І твоє ім'я. Але тоді в душі з'явиться дірка, Що буде ніби з розміром тебе. Аж ні! Не зможу в приходящий день, Забути все, про що пишу я вірші.
2025-02-06 09:14:56
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Володимир Брама
Хороший вірш. Деякі зауваження щодо пунктуації. Перший стовпчик, другий рядок – перед "що" має бути кома. Третій стовпчик, третій рядок – на мою думку, "І руки... ними ти мене торкався". Третій стовпчик, другий рядок – "знову зізнавався", "ти мені" зайве, адже і так зрозуміло, хто кому. Здається, милозвучніше "діра".
Відповісти
2025-02-07 16:05:45
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Володимир Брама дуже дякую вам!!!
Відповісти
2025-02-20 06:34:59
Подобається
Схожі вірші
Всі
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
1668
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1807