Завтра...?
Вікторія Тодавчич
Я обіцяю – завтра я забуду, Твій ніжний погляд, що мене шукав. Твої слова, як ти мене втішав, Коли я знов була в сердечній смуті. Обійми, що мене в них зігрівав Коли мороз на вулиці шалений Ти був для мене найтеплішим пледом, Який мене любив та цінував. І вчинки всі твої, твої вуста, Якими ти мені знов зізнався, І руки... Ними ти мене торкався Я все забуду. І твоє ім'я. Але тоді в душі з'явиться дірка, Що буде ніби з розміром тебе. Аж ні! Не зможу в приходящий день, Забути все, про що пишу я вірші.
2025-02-06 09:14:56
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Володимир Брама
Хороший вірш. Деякі зауваження щодо пунктуації. Перший стовпчик, другий рядок – перед "що" має бути кома. Третій стовпчик, третій рядок – на мою думку, "І руки... ними ти мене торкався". Третій стовпчик, другий рядок – "знову зізнавався", "ти мені" зайве, адже і так зрозуміло, хто кому. Здається, милозвучніше "діра".
Відповісти
2025-02-07 16:05:45
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Володимир Брама дуже дякую вам!!!
Відповісти
2025-02-20 06:34:59
Подобається
Інші вірші поета
Сотні тисяч слів Покарання Прокинься, душе моя... Все це марно
Інші поети
ANNA
@anna_semenenko
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2666
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2390