Втрачаю дар мови

Вікторія Тодавчич

Я знову сьогодні втрачаю дар мови, Неначе в той день, як тебе я зустрів. Тоді серце вразила навіть ходою, І падав на плечі мені юний сміх. Хотілося краплю уваги до себе, Але ти байдужою тільки була. За що я отримав ці муки пекельні? Як можемо разом дійти ми кінця? Все я відчував: дивну радість і щастя, І приязнь, а потім дізнався – любов. Бажань я для себе вже інших не маю, В думках – доторкаюсь до тебе я знов. Тепер повторилася мить ця для мене, І переді мною сьогодні стоїш. Куди я подіну сердечне натхнення? Авжеж, я піду напишу тобі вірш.

2022-12-04 16:33:57

11

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Вікторія Тодавчич

@Airad дякууую❤

Відповісти

2022-12-04 18:53:21

1

Антон Шаталов

Не маю змогу писати любовні вірші. Моя найбільша халепа — відсутній адресат, кому б я то присвятив. Так хочу сонет нашкрябати, а про шо, як не про кохання? Тож чекаю на відкриття свого сентиментального осердя

Відповісти

2022-12-04 21:08:43

1

Вікторія Тодавчич

@Антон Шаталов сподіваюся, що вже скоро ваше серце відчує всю радість ( і взагалі всі відчуття) які може нести кохання. Тоді я впевнена, ваші сонети будуть просто неймовірні)

Відповісти

2022-12-05 08:24:18

1

Схожі вірші

Всі

Пора нахлынувших надежд

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.

47

11

2061

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

44

13

2227