Втрачаю дар мови

Вікторія Тодавчич

Я знову сьогодні втрачаю дар мови, Неначе в той день, як тебе я зустрів. Тоді серце вразила навіть ходою, І падав на плечі мені юний сміх. Хотілося краплю уваги до себе, Але ти байдужою тільки була. За що я отримав ці муки пекельні? Як можемо разом дійти ми кінця? Все я відчував: дивну радість і щастя, І приязнь, а потім дізнався – любов. Бажань я для себе вже інших не маю, В думках – доторкаюсь до тебе я знов. Тепер повторилася мить ця для мене, І переді мною сьогодні стоїш. Куди я подіну сердечне натхнення? Авжеж, я піду напишу тобі вірш.

2022-12-04 16:33:57

11

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Вікторія Тодавчич

@Airad дякууую❤

Відповісти

2022-12-04 18:53:21

1

Антон Шаталов

Не маю змогу писати любовні вірші. Моя найбільша халепа — відсутній адресат, кому б я то присвятив. Так хочу сонет нашкрябати, а про шо, як не про кохання? Тож чекаю на відкриття свого сентиментального осердя

Відповісти

2022-12-04 21:08:43

1

Вікторія Тодавчич

@Антон Шаталов сподіваюся, що вже скоро ваше серце відчує всю радість ( і взагалі всі відчуття) які може нести кохання. Тоді я впевнена, ваші сонети будуть просто неймовірні)

Відповісти

2022-12-05 08:24:18

1

Схожі вірші

Всі

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

42

1

2144

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

2563