Найкраще свято
Так хочеться почути спів дитячий, Що з вулиці доноситься вночі. Бо в день цей зустрічаємо ми Свято, Що є спасінням грішної душі. Народиться бо в світ Мессія, з неба Сам Божий Син в печері між ягнят. Світитиме яскрава зірка, певно, З усіх найяскравіша є для нас. Та Свято це зустрінемо ми тільки Коли святий, Різдвяний пройде піст. Цей час – можливість стати кращим. Свідком, Спасіння людства, дня де згине гріх. Бажаю всім нам, браття християни, Зустріти вже добрішими Різдво. Хай наш Господь усіх благословляє, Амінь. Хай всіх вас захищає Бог.
2022-11-27 16:35:46
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Вікторія Тодавчич
@Лео Лея дякую ❤
Відповісти
2022-11-27 17:05:54
Подобається
Н Ф
Прекрасний передсвятковий вірш🙃
Відповісти
2022-11-27 17:54:46
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Н Ф Дякую. Я рада, що вам сподобалось ❤
Відповісти
2022-11-27 17:55:08
1
Схожі вірші
Всі
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1438
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2117