Найкраще свято
Вікторія Тодавчич
Так хочеться почути спів дитячий, Що з вулиці доноситься вночі. Бо в день цей зустрічаємо ми Свято, Що є спасінням грішної душі. Народиться бо в світ Мессія, з неба Сам Божий Син в печері між ягнят. Світитиме яскрава зірка, певно, З усіх найяскравіша є для нас. Та Свято це зустрінемо ми тільки Коли святий, Різдвяний пройде піст. Цей час – можливість стати кращим. Свідком, Спасіння людства, дня де згине гріх. Бажаю всім нам, браття християни, Зустріти вже добрішими Різдво. Хай наш Господь усіх благословляє, Амінь. Хай всіх вас захищає Бог.
2022-11-27 16:35:46
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Вікторія Тодавчич
@Лео Лея дякую ❤
Відповісти
2022-11-27 17:05:54
Подобається
Н Ф
Прекрасний передсвятковий вірш🙃
Відповісти
2022-11-27 17:54:46
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Н Ф Дякую. Я рада, що вам сподобалось ❤
Відповісти
2022-11-27 17:55:08
1
Інші вірші поета
Я б так хотів... Моя надія Брехня Прокинься, душе моя...
Інші поети
Yunus Arpacı
@yunusarpc
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6293
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12987