Жити
Вікторія Тодавчич
І навіть якщо колись розум захоче, Тебе, мою біль, розлюбити – Не бійся, я цього зробити не зможу Кохати тебе – моє "жити"
2023-05-01 07:44:21
13
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Тигриця
Коротенько, але гарно.
Відповісти
2023-05-01 12:06:35
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Тигриця дякую❤
Відповісти
2023-05-01 13:57:22
1
vasilisa petriv
дивовижно
Відповісти
2023-12-03 10:34:45
Подобається
Інші вірші поета
Інколи хочеться Кайдани Я з тобою давно зустрічаю... Бумеранг
Інші поети
Mene.net
@Yana_Buchak
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
45
44
2142
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
44
15
1057