Очі
Вікторія Тодавчич
Коли твої очі чарівні я бачу, То знов оживає на серці вогонь. Скажи, любий мій, я одна відчуваю Нестримну, жадану, яскраву любов? Чи вигадка все, чи мені це наснилось, Де відповідь цю для душі я знайду? Та раптом я згадую мить цю щасливу, Твій погляд кристальний, у сні й наяву...
2022-12-18 15:58:36
18
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Тигриця
Це прекрасно!
Відповісти
2022-12-18 18:26:53
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Тигриця дякую ❤❤❤
Відповісти
2022-12-18 18:27:03
Подобається
Вікторія Тодавчич
дякую ❤
Відповісти
2022-12-19 18:10:31
Подобається
Інші вірші поета
Світ Зустріч в іншому столітті Час Витвір
Інші поети
Asker Nerys
@Asker_Nerys
Alexia Johnson
@AlexiaJohnsonBosz
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2131
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2282