Очі
Вікторія Тодавчич
Коли твої очі чарівні я бачу, То знов оживає на серці вогонь. Скажи, любий мій, я одна відчуваю Нестримну, жадану, яскраву любов? Чи вигадка все, чи мені це наснилось, Де відповідь цю для душі я знайду? Та раптом я згадую мить цю щасливу, Твій погляд кристальний, у сні й наяву...
2022-12-18 15:58:36
18
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Тигриця
Це прекрасно!
Відповісти
2022-12-18 18:26:53
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Тигриця дякую ❤❤❤
Відповісти
2022-12-18 18:27:03
Подобається
Вікторія Тодавчич
дякую ❤
Відповісти
2022-12-19 18:10:31
Подобається
Інші вірші поета
Правильні слова Покарання Теорія незримих ниток Подарунок
Інші поети
MuSeqHar
@museqhar
learner_
@learner_
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1970
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1732