Зіграй на струнах...
Вікторія Тодавчич
Зіграй на струнах серця мого пісню, Мелодію цю завжди пам'ятай. Зіграй її, бо потім буде пізно, І пекло поміняється на рай. Зірви у полі ранком ти барвінок, Його у свої коси я вплету. Не вистачить для мене ні хвилинки, Щоб зізнатись і піддатись почуттю. І розкажи мені, як це коханим бути? Бо я кохання вмію лиш дарить. Я погляд твій не можу все забути, І нас тримає тут всього лиш мить. Зіграй на струнах серця мого пісню, Мелодію, що написав ти сам. Зізнайся в почуттях, бо буде пізно І стане пекло, ми забудем рай...
2020-05-25 14:59:46
41
12
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (12)
Вікторія Тодавчич
@Артём Стуканов оу украинский язык действительно красивый. Да и выучить его будет легко, он похож на русский 😊
Відповісти
2020-06-01 10:26:46
1
Вікторія Тодавчич
@Артём Стуканов лучше поздно чем никогда. Удачи вам с этим 😊
Відповісти
2020-06-01 10:31:56
Подобається
Анастасия Литвинова
Красивое стихотворение , даже можно петь .
Відповісти
2020-06-23 17:55:55
1
Інші вірші поета
Блудний син Я не смію, не можу. Чому? Ти скажи Як жила я й того не помічала...
Інші поети
_darishka_
@_darishka_
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
130
26
4586
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1705