Зіграй на струнах...

Вікторія Тодавчич

Зіграй на струнах серця мого пісню, Мелодію цю завжди пам'ятай. Зіграй її, бо потім буде пізно, І пекло поміняється на рай. Зірви у полі ранком ти барвінок, Його у свої коси я вплету. Не вистачить для мене ні хвилинки, Щоб зізнатись і піддатись почуттю. І розкажи мені, як це коханим бути? Бо я кохання вмію лиш дарить. Я погляд твій не можу все забути, І нас тримає тут всього лиш мить. Зіграй на струнах серця мого пісню, Мелодію, що написав ти сам. Зізнайся в почуттях, бо буде пізно І стане пекло, ми забудем рай...

2020-05-25 14:59:46

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (12)

Вікторія Тодавчич

@Артём Стуканов оу украинский язык действительно красивый. Да и выучить его будет легко, он похож на русский 😊

Відповісти

2020-06-01 10:26:46

Вікторія Тодавчич

@Артём Стуканов лучше поздно чем никогда. Удачи вам с этим 😊

Відповісти

2020-06-01 10:31:56

Подобається

Анастасия Литвинова

Красивое стихотворение , даже можно петь .

Відповісти

2020-06-23 17:55:55

Інші вірші поета

Якщо у пам'яті моїй... Цілий світ Я слухав та думав Як чую про кохання..

Інші поети

IamDiFox

@IamDiFox

Анастасія

@_Anastasia_YL

Kira Snow

@FallingSnow119

Схожі вірші

Всі

Пора нахлынувших надежд

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.

1600

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

1704