Золоті нитки
Вікторія Тодавчич
Золотими нитками на серці, Вишивав Бог радість та любов. Для добра зберігши місце, врешті, Він віддав в дарунок нам його. Але ми – спотворенне створіння, В серце враз впустили своє гріх. Де давно повсюди були квіти, Лиш бур'ян залишився. Я всіх, Попрошу вас люди, збережіть ви Божий дар і доброту в душі. Не порвіть ви золоті ті нитки, Що Господь нам вишив в дар усім. ☆ Переклад мого вірша з російської .
2023-04-30 14:51:23
11
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Тигриця
Це прекрасно🥰
Відповісти
2023-05-01 12:07:29
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Тигриця щиро дякую ❤
Відповісти
2023-05-01 13:57:06
1
vasilisa petriv
дивовижно
Відповісти
2023-12-27 14:00:23
Подобається
Інші вірші поета
Моя надія Це любов? Ти в серці... Фільми
Інші поети
Твоя NATALI
@sunny_princess
Taeter Pompi
@TaeterSmile
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2434
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2498