Все те, що в інших бачив як недолік...

Вікторія Тодавчич

Все те, що в інших бачив як недолік, На що не приділяв ніколи час, І твій рубець маленький над губою, І родимку твою, і кожне слово Я наново почув, як в перший раз. Волосся кучеряве, карі очі Я бачив часто, та лише в тобі, І наяву, і навіть серед ночі Всі риси ніжні лагідні дівочі Ожило все в багатстві кольорів. І як це дивно, тисячі дрібниць, Які я в інших бачив як недолік, Твій образ я шукаю серед них, З тобою я кохаю кожну мить! Бо в тобі бачу гарним навіть подих...

2024-10-19 15:34:55

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)

Дуже гарно і правдиво... Так і є - в коханих ми любимо навіть те, що в інших сприймаємо як недоліки...

Відповісти

2024-10-21 13:42:38

Подобається

Вікторія Тодавчич

@Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна) дякую. Мені приємно що вам сподобалось ❤

Відповісти

2024-10-21 15:38:32

Інші вірші поета

Все це марно Твоï очi Дивна річ Справжня радість

Інші поети

нnw αsω

@hnwasw14

Olena Кim

@lenhcikm

泽明王

@WangZeMing_Z85

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

2786

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

5569