Згинь.
Вікторія Тодавчич
Згинь з моїх снів, не вертайся ніколи. Набридло даремно вбивати серденько. Ти взяв мене поглядом ніжним в окови, Убивши надії про щастя маленькі. Згинь ти з думок моїх, дай мені волі! Дай мені дихати свіжим повітрям. Коханою мріяла бути... Доволі! Тепер я сама себе люблю на світі. Згинь ти з життя мого, прошу мій янголе, Дай мені радості смак хоч відчути. Напевно це сон, він лишився уявою Чому я тебе вже не можу забути? Кохаю! Кохаю! Кричу, та почуй мене! Ти зрозумій, що кохання це біль. Згинь, просто зникни прошу ти мій янголе, Згинь, я не хочу тонути в тобі.
2020-11-12 10:14:51
37
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Вікторія Тодавчич
@Леонид Агеев спасибо большое. Постараюсь перевести как можно скорее 💞
Відповісти
2020-11-12 10:21:32
Подобається
Oliver Schatz
@Вікторія Тодавчич Счастливый путь меня не ждёт, а будет всё наоборот.
Відповісти
2020-11-12 10:24:35
1
Вікторія Тодавчич
@Oliver Schatz надеюсь будет всё не так, И застучат два сердца в такт. В любви вас счастливей не будет, И вас никто уж не забудет 💞
Відповісти
2020-11-12 11:17:51
Подобається
Інші вірші поета
Якщо хочеш... Витвір Сумую без тебе Я тебе покохати не зможу
Інші поети
Роман Тихий
@volodimir_romanenko
William
@_WILLYY_
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1620
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1329