Коли?
Серед дивних митей,
Моїх марень, сну осіннього.
У сні своєму неміцному,
Я чую тихі голоси минулого свого,
Та легкотливі дотики,
Невідомих речей до розуму мого!
Мені невідомо хто і чому,
Гадає про мене серед ночі.
Хто дивиться на портреті,
У мої прості зелені очі?
І скільки залишилося часу,
Для показу невідомих видінь?
Коли ж нарешті з вікон моїх,
Зникне твоя забута мною тінь?
Моїх марень, сну осіннього.
У сні своєму неміцному,
Я чую тихі голоси минулого свого,
Та легкотливі дотики,
Невідомих речей до розуму мого!
Мені невідомо хто і чому,
Гадає про мене серед ночі.
Хто дивиться на портреті,
У мої прості зелені очі?
І скільки залишилося часу,
Для показу невідомих видінь?
Коли ж нарешті з вікон моїх,
Зникне твоя забута мною тінь?
Коментарі