Лист до Тебе
Пишу я тобі лист:
Про біль і сум,
Про плач і печаль,
У моїй душі.
Я витираю сльози із свого обличчя,
І кажу собі, що я сильний чоловік.
Але іду я по узбіччі і розумію,
Що вже не такий як був колись, раніше.
Десь ще недавно,
Між нами було розуміння,
Тепер наше життя з тобою,
Просто вже суцільне непорозуміння!
Хотів я розпочати жити у любові,
Але не у гіркій складній недолі,
Твій батько, що запротяг мене,
За цей кордон хотів, щоб я як,
Те судно, пішов на саме дно.
Він гадає, що я ніби якесь бидло,
І, що життя мені таке,
Вже точно остогидло,
Але тримаюсь я і досі,
І після стількох часів розлуки,
Мені б хотілось цілувати тобі руки,
Хотілося б писати вже,
Про радість, щастя,
А ніж про постріли,
У спину від мого нещастя.
Я відкриваю свій блокнот,
Та бачу я у ньому безлічі нот,
З минулого мого.
Коли хотів я музикантом бути,
Але коли тебе я покохав,
Прийшлось мені про це забути.
Якби тоді ось це все знав,
І вибір тоді мав,
То точно б не обрав ось це,
І не звернув би я уваги на твоє лице.
І щоб хто не сказав мені,
Про те, що ніби я егоїстичний,
Але життя, і образ мій у ньому
Точно вже не сатиричний!
Про біль і сум,
Про плач і печаль,
У моїй душі.
Я витираю сльози із свого обличчя,
І кажу собі, що я сильний чоловік.
Але іду я по узбіччі і розумію,
Що вже не такий як був колись, раніше.
Десь ще недавно,
Між нами було розуміння,
Тепер наше життя з тобою,
Просто вже суцільне непорозуміння!
Хотів я розпочати жити у любові,
Але не у гіркій складній недолі,
Твій батько, що запротяг мене,
За цей кордон хотів, щоб я як,
Те судно, пішов на саме дно.
Він гадає, що я ніби якесь бидло,
І, що життя мені таке,
Вже точно остогидло,
Але тримаюсь я і досі,
І після стількох часів розлуки,
Мені б хотілось цілувати тобі руки,
Хотілося б писати вже,
Про радість, щастя,
А ніж про постріли,
У спину від мого нещастя.
Я відкриваю свій блокнот,
Та бачу я у ньому безлічі нот,
З минулого мого.
Коли хотів я музикантом бути,
Але коли тебе я покохав,
Прийшлось мені про це забути.
Якби тоді ось це все знав,
І вибір тоді мав,
То точно б не обрав ось це,
І не звернув би я уваги на твоє лице.
І щоб хто не сказав мені,
Про те, що ніби я егоїстичний,
Але життя, і образ мій у ньому
Точно вже не сатиричний!
Коментарі