Солодкий Епілог
Звело життя мене з тобою знов.
Без магії та чар,
Не стало хоч і твого батька,
Але побачив він свого нового зятя.
Зрозумів під кінець,
Життя свого сумного,
Що не в грошах було все добро,
І, що сказане сьогодні це не нове.
Не захопило королівство велике зло!
А наші обійми примирили,
Одурений ворогом народ,
Який згодом зрозуміє правду,
Про можливий допуск,
Великих помилок.
Якби не твоя людяність,
Та моя вірність вітчизні,
Не було всього, що сьогодні є.
Не треба нам листи,
Адже любов тепер єднають лиш обійми,
І пристрасні цілунки,
Що були солодкими,
Тоді коли ми зустрічались в таємниці.
Та коли я лиш тільки заглядався,
У твої ясні зіниці.
Нарешті я з тобою знов.
Може тепер настав наш час пізнати, Справжню любов?
Без магії та чар,
Не стало хоч і твого батька,
Але побачив він свого нового зятя.
Зрозумів під кінець,
Життя свого сумного,
Що не в грошах було все добро,
І, що сказане сьогодні це не нове.
Не захопило королівство велике зло!
А наші обійми примирили,
Одурений ворогом народ,
Який згодом зрозуміє правду,
Про можливий допуск,
Великих помилок.
Якби не твоя людяність,
Та моя вірність вітчизні,
Не було всього, що сьогодні є.
Не треба нам листи,
Адже любов тепер єднають лиш обійми,
І пристрасні цілунки,
Що були солодкими,
Тоді коли ми зустрічались в таємниці.
Та коли я лиш тільки заглядався,
У твої ясні зіниці.
Нарешті я з тобою знов.
Може тепер настав наш час пізнати, Справжню любов?
Коментарі