Втрачаючи Глузд
Сиджу гадаю цілі ночі,
Про її блакитні любі очі.
Її портрети наповнені,
Невідомими барвами,
А дерева на них золотистими шатами.
Я намагаюся залишитися,
При розумі своєму.
Але хіба ось це можливо,
Коли плечі твої,
Огортає сотворене нею,
Для тебе самого,
Безцінне мереживо?
Про її блакитні любі очі.
Її портрети наповнені,
Невідомими барвами,
А дерева на них золотистими шатами.
Я намагаюся залишитися,
При розумі своєму.
Але хіба ось це можливо,
Коли плечі твої,
Огортає сотворене нею,
Для тебе самого,
Безцінне мереживо?
Коментарі