Про Мрію Юної Особи
Ми з тобою ніби й живемо,
У одному світі,
Але оточення наше з тобою різне.
Ми хоч і у одній кімнаті,
Але на самоті постійно!
Коли ж завершимо,
Вічний біль душ,
Наших стражденних?
Коли забудемо про принципи,
Що перекреслили стосунки?
Коли ж нарешті, я напишу листа,
До тієї юної особи, що пише все сама,
А не передає усі свої думки,
У батькові бездушні руки?
Що нищать всіх відвертостей початки,
Та на шматки здирають душу,
Із людини, що мріяла,
Про справжнє кохання,
А не чиїсь лихії та тупії статки?
У одному світі,
Але оточення наше з тобою різне.
Ми хоч і у одній кімнаті,
Але на самоті постійно!
Коли ж завершимо,
Вічний біль душ,
Наших стражденних?
Коли забудемо про принципи,
Що перекреслили стосунки?
Коли ж нарешті, я напишу листа,
До тієї юної особи, що пише все сама,
А не передає усі свої думки,
У батькові бездушні руки?
Що нищать всіх відвертостей початки,
Та на шматки здирають душу,
Із людини, що мріяла,
Про справжнє кохання,
А не чиїсь лихії та тупії статки?
Коментарі