Думка
Давно, малою ще тоді була, Долала труднощі свого життя. Ходила крізь бурі й наскрізні дощі, Крізь повінь, заметіль в довгій сніги. Долала все, що не додають інші люди, Долала я хвороби і тяжкі застуди. Хотіла кращого для кожного з людей, Для себе не робила ніяких я речей. Завжди я говорила про чужії долі, Давала їм свої поради мимоволі, Вони про мене навіть й не питали, Цікавості здобули лиш особисті справи. А я всім вірила, я думала, що буде добре, Але як ти не крути, мене спіткало горе. Гадала я, що всі мені поможуть, Але вони ще не такеє, люди, можуть. Тому, народ мій, знайте собі стіну, Поставте між людьми і між собою стіну, Щоб не сували ніс, куди не треба, Щоб ваша думка сягала цього неба. Я вам лиш одне порадити бажаю, Що я, поет, люблю тебе і поважаю. Не знаю я, яка ти є людина, Але думка є лише твоя єдина. І знаю я, що ти додаєш труднощі життя, Що ти шукаєш сенс свого буття, Але запам'ятатай, що ти - лише творець. Борись за думку, ти - боєць!
2019-08-15 20:06:04
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Божевільний
Треба повиправляти ті "додавання". А ще на мою скромну думку було би краще "Але пам'ятай, що ти - не лише творець. Борись за думку, ти - справжній боєць" Але то твій вибір) Удачі
Відповісти
2019-08-17 06:35:49
Подобається
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4384
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1513