Море - це моя душа
Синєє море у душі моїй існує
І пустоту заповнює навік,
Глибокеє у душі моїй панує,
Закриваючи очей моїх повік.
І море теж - ізумрудне,
Неначе камінь дорогий,
Але воно буває й мутним,
Яке мутніють злії вороги.
І сила їхня так страшна,
Що море те навік засохне,
Їх яд поллється, а душа
Од болі тільки й охне.
Можливо, море теж зникне,
А разом з нею і душа моя,
Отак от разом все полине,
І бачу посмішку я ворога.
Та ні, не здамся я без бою,
Хоч я була слабка-слабенька,
Я витримаю знов потоки болю,
Долати буду я усе саменька.
І море стало наповнятись,
Любов'ю, радощами і добром,
І потім більше не втручались
Ті вороги у море на паром.
Душі моїй не буде меж,
Як морю, що у ній існує,
Моїх ніхто не подолає веж,
Ніхто їх не зруйнує.
І море більш не буде мутним,
Бо ворогів не знатиме воно,
І не буде більш те море брудним,
Бл чистеє і синєє воно.
Немає більше злих тих ворогів,
Немає більше того зла,
Не буде зайвих тих морів,
А буде тільки лиш вона.
Моя душа, що синім морем повна,
Яке не знатиме більш зла,
Душа, цінніше за все - коштовна,
Що сперш пуста, а далі - пролилась.
2019-08-15 20:06:37
8
0