Вірші
Я ніким не була
Я ніким не була і не стала, а все так змінилось.
Не лишаю писати й триматись за краще минуле.
Струни душ рвати силою думки та думкою сили.
Час – пронизливий біль, регулятор Господніх задумок.
Все навіки пішло... Поцілунки й північні утечі.
Підліткова любов, що примусила серце горіти.
Смак вина на вустах, запах «Бонду» та пам'ятний вечір.
Охолола душа і ніяк їй уже не зігрітись.
Це доросле життя я щодня відкидаю навмисне,
І не хочеться вірити в те, що задумано Богом.
Підступатиме смерть, лиш на небі Він кнопку натисне.
Як же жити, коли... знаєш сутність свого епілогу?
Незалежні? Брехня! Гарний жарт чи якась небилиця.
Бо на кожному з нас непомітні для ока кайдани.
А в кінці тільки вічна пітьма, і мені без різниці,
Чи згадаєте словом хорошим мене, чи поганим.
7
0
215
Захисник
Велика честь у слові «Захисник»,
За сина, чоловіка, брата – гордість.
Свою країну боронити звик
І Батьківщині служить він на совість.
Надовго покидає рідний дім,
Бо має бути ненька у безпеці.
Сімейний проглядаючи архів,
Тебе чекає мила з болем в серці.
Таким же залишайся назавжди,
Долай і нездоланні перепони.
І за собою ти людей веди,
Гарячий норов хай не охолоне.
Здоров'я хай міцніє, як вино,
А шлях веде до самої вершини.
І душу зігріває хай любов
До милої та неньки-Батьківщини!
11
0
409
Як жити далі
Як жити далі??? Що без тéбе...
Та що з тобою... тільки біль!
Кому молитися на небі,
Щоб я не вірила тобі?
Вже не чекаю, відпустила,
А в серці лагідно шкребе.
Чи є на світі більша сила,
Ніж я, кохаюча тебé?
Минув той час, коли готова
Була пробачити усе.
Ти ранив душу знову, знову,
Неначе серп, неначе серп.
А що тепер? Ти повернувся...
І хочеш далі, як колись?
Я далі просто відвернуся,
Як відвернувся ТИ колись.
Мене ти більше не зігрієш
Різким ударом по щоці.
Не змокнуть витончені вії
Та вже не з'являться синці.
Кохання болю не приносить.
У всього є своя межа.
Ти перейшов її... і досить!
Нам не судилося, на жаль.
12
1
294
Ти – моє все, я – твоє все
2012 рік
Ти – моє все, я – твоє все,
Разом, не треба нам інші.
Спільні шляхи, плани та сенс,
Бачу тебе найріднішим.
Душі й серця, мрію здійсніть,
Злийтесь у щось неодмінно.
Перед тобою, як увісні,
Схилю цілий світ на коліна.
Ти наче мій небесний кумир,
Днями готова молитись.
Поклик життя і орієнтир,
Собою дай насолодитись.
Тож віддтепер дійсність така,
Разом ми – всі хай почують.
І у руках буде рука –
Доньку тобі подарую.
Добре, коли поруч є ти,
Мало для щастя потрібно.
Слово «Люблю» я без причин
Тобі говоритиму, рідний.
Створимо ми долю свою
Без упереджень та звади.
І побудуємо нашу сім'ю
Так, щоб любов віддавати.
10
0
336
Дочекаюсь
Давай ми недовго пограємо у мовчанку?
Сьогодні та завтра, а далі ще тиждень, місяць.
Чи це випадковість, що ти відшукав коханку –
Так схожу на мене? Це смішно, а ти не смійся!
Так схожу у всьому: волосся, обличчя, очі,
Манери та звички, смаки та життєві цілі.
Ти з нею фізично проводиш холодні ночі,
А думаєш тільки про мене, єдину цінність.
Ти хочеш прийти [відчуваю розбитим серцем],
Не зараз, а потім колись, як війна скінчиться.
Я більше не можу витримувати усе це,
І темною стала духовна моя світлиця.
Скажи хоча б слово... Чи варто тебе чекати?
Чи бісова гордість завадить твоєму кроку?
Я падаю в розпач, проковтую хімікати
І згадую вкотре сумісний початок року.
А ти пам'ятаєш, які ми були щасливі?
Щодня спілкувались і мали якісь надії.
Та душі сьогодні оманливі і зрадливі,
Розбестили зовсім їх наші невірні дії.
По-справжньому вірю, що можемо бути разом.
Сьогодні та завтра, а далі ще тиждень, місяць.
Я буду чекати, ховаючи всі образи...
І я дочекаюсь... Це смішно, а ти не смійся!
9
0
204
Ніч Новорічна
Ніч Новорічна у вікна стукоче,
Сяють зірки наче вогники, ми
В колі своїх зустрічаєм охоче
Провідників крижаної зими.
Снігом блискучим притрушує хату,
Створює гарні малюнки мороз.
Душу відкрию і буду чекати
Дива, бо я сподіваюсь всерйоз.
Грудень несе льодяну прохолоду,
Небо запалить для нас феєрверк.
Він подарує очам насолоду,
Ним милуватися будуть тепер.
Ти поцілуй ненав'язливо в губи,
Щоб у душі знову все розцвіло.
Дай зрозуміти, що в дійсності любиш
І віддаси мені серце цілком.
6
2
288
Роки
2013 рік
Роки – ніщо порівняно з очима
Що зазирати можуть в далечінь.
Мов скарб, несу я досвід за плечима
Та мить розради, той нещадний біль.
Нехай говорять люди – я не варта,
Щоб за собою їх вести вперед.
Та не втрачаю я свого азарту,
Душі не віддзеркалює портрет.
Нехай кричать услід, не обернуся,
Нехай же в спину заженуть ножі.
Це все, на що ви здатні? Мов спокуса,
Панує заздрість у чиїйсь душі.
Затьмарить розум та безглузда злоба,
Простромить серце безпідставна лють.
На мене завше дивляться з-під лоба,
А, може, між словами і клянуть.
Майбутнього не знатиме жорстокість,
Отримати всі встигнуть по заслузі.
Прокинеться тоді, можливо, совість,
Прийде на зміну біла чорній смузі.
Останньою завжди іде Надія,
Спочатку полишає нас Любов.
А Віра підіймає аж до мрії,
Де Мудрість залучає до розмов.
Всі так майстерно дзенькають на нервах,
Та вже не злять цькування сірих мас.
Себе слід поважати в першу чергу,
Адже не для презирства даний час.
6
2
234
Тривога
Тривога! Кричить сирена!
Всі людоньки по хатах.
І кров застигає в венах,
І серденько калата.
Ми біженці, нам не страшно,
Сирена нас не гнівить.
Ми бачили те, що вашим
Місцевим не уявить.
У нас не було тривоги,
Лиш вибухів щільне тло.
Ми тихо молили Бога,
Щоб, батечку, не в житло.
Ми знову щодня прощались
Із тими, хто не чужий.
Нас віддано захищали,
Ішли до нових вершин
І Бог, і воя́ки світла,
Вкриваючи від біди.
А ворог – тварюка підла,
Багряної, як води,
Жадає із душ напитись,
Що волю не віддають,
Що будуть і далі битись
За неньку свою й мою.
За мову і незалежність,
За нації ДНК,
За рідних країв безмежність,
За кожного земляка.
Оточені пепелищем,
Та віримо лиш в одне:
Наш день перемоги ближче
Із кожним наступним днем.
_
_
🎥 Читаю вірш:
https://youtu.be/ytj1BIv4zgU
8
0
260
На Україну напали
Лягає під ковдру зомбований люд,
В обличчя недійсності палить.
А я котрий тиждень спокійно не сплю,
Бо на Україну напали.
Вогонь прилітає із різних сторін,
Ведуться загарбницькі дії.
Наш мужній народ посилає на хрі'н
Вороже судно' із Росії.
Ми плюнули на «миротворчий» мотив,
На наміри «добрі» та «чисті».
Померти – це краща із альтернатив,
Ніж жити під гнітом рашистів.
Війська окупантів захоплюють ціль,
Здригається рідна країна.
Та наші відважні і сильні бійці
Поставлять скотів на коліна.
Ми вам не забудемо зраду повік,
Віднині ви більше не «братці».
Бо скільки померлих, моральних калік
Від цих «рятівних» операцій.
Я досі не вірю, що ми на війні –
Жорстокій, безжальній, убивчій.
Рахуємо втрати, рахуємо дні,
Всяк гімн України вже вивчив.
І до перемоги не вистачить сліз,
Зневіра – найбільша образа.
Сьогодні у всіх українців девіз –
Рядки із поезій Тараса.
*У море як кров ворогів понесе,
Душею полину до Бога.
Тоді вже повірити з’явиться сенс,
До того не знатиму Бога*.
_
_
🎥 Читаю вірш:
https://youtu.be/ytj1BIv4zgU
6
0
193
Безсмертя країні!
Привіт. Вже звикаю, що зараз іде війна,
Щоденно на нервах, з думками про найрідніших.
Мій друг усвідомив, що ближчої, ніж вона,
Немає у світі, байдужий до долі інших.
⠀
Коли вже нарешті скінчиться увесь цей жах,
До неї поїде, завжди і навіки разом.
Скажи мені, любий, де наша з тобой межа?
Ми будемо завтра? Ніколи? Чи не одразу?
⠀
Боюся не смерті, а жити ось так ніким,
Ні з ким, ні за кимось – хто став на одне коліно.
Якби мала змогу віддати свої роки
Тому, хто більш вартий, зробила б це неодмінно.
⠀
Пекельний світанок завершує тихі сни,
Тускніє надія на чисте і мирне небо.
Молитви звучать із вуст втомлених, вуст сумних,
А Бог їх не чує, бо чути нема потреби.
⠀
У межах країни ми замкнені безліч днів,
Та що не зламає – зміцнить і відновить сили.
Наш дух український гартується у вогні
Війни, що російці тим ранком оголосили.
⠀
Не кинем боротись, у кожного власний сенс.
Свобода. Родина. Мій – бути з тобою поряд.
Хай жовто-блакитний здіймається до небес.
Безсмертя країні! Безсмертя її героям!
_
_
🎥 Читаю вірш:
https://youtu.be/ytj1BIv4zgU
3
0
224
Донечка України
У тиху ніч, у ту сумну хвилину
Я вирішила Богу помолиться.
Заплющила вже очі, голос линув
До батечка в уквітчану світлицю.
⠀
Отець Всевишній, я тобі молюся
За себе, за сім'ю і рідну хату.
І сльози із очей невпинно ллються,
І чуються за вікнами гармати.
⠀
Я донечка моєї України,
Єдиної, безкрайньої, як небо,
Яку війська ворожі отруїти
Й загарбати жадають, це ганебно.
⠀
Я жителька могутньої держави,
Хоч кажуть, в ній нам нічого ловити,
Люблю її степи, луги і трави,
Вірші Тараса знаю, як молитву.
⠀
Російці не влаштовують майданів,
Не тягнуться до правди і свободи.
Принижуючи пам’ять ветеранів,
Себе ви звете гордо – патріоти.
⠀
Та хай вам грець з таким патріотизмом,
Ви владі покорилися за гроші.
Від імені коханої Вітчизни
Підтримали війну, «непереможні».
⠀
Свідомість темнотою оповита,
«Мир русский» вас заковує в кайдани.
Не нація, а путлерівська свита
Без серця, без душі… Не християни!
⠀
Не браття, бо націлюєте зброю!
За сина мати молиться іконі.
А хто його послав на поле бою
З «Георгиевской лентой» на шевроні?
⠀
У всьому винна влада, це не здогад,
Підбурюють вас, змушують грішити.
Ну, де та славнозвісна перемога?
За неї все віддав би кожен житель
⠀
Незламної і вільної країни,
Йдемо ми до кінця і ми єдині.
Ми дітоньки матусі України
І ми за неї боремось донині!
_
_
🎥 Читаю вірш: https://youtu.be/nDwHz_Cqm2A
5
0
650
