Наболівші моменти
Анастасія Заматевська
Це могли бути чудові моменти, їх прикрашати МИ могли б, але відкиньмо сентименти, як бачиш - МИ не потягли! Не варто скидувать на долю - ця владна жінка ні при чом, тим паче ТИ не руш слова про волю - Божу! ТИ покладайся лиш на себе в цьом! Я дякую обставинам, що МИ знайомі - це не просто слова. Все дуже наглядно, як в аксіомі, хоч від цих роздумів болить голова... ВСІ МИ щасливі будемо колись, хоча нащо "колись", коли є зараз?! І може слова ці комусь примітивними здались, та це нічого, бо я звичайний віршомаз...
2020-11-09 10:22:22
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lelyana_ art
Який життєвий вірш 😊. Така ситуація в багато кого траплялась, але треба не здаватися і вірити в краще 😉.
Відповісти
2020-11-09 10:25:38
1
Анастасія Заматевська
@Lelyana_ art змінимо ситуацію, коли будемо тільки на себе сподіватися і щось робити для змін на краще 😇
Відповісти
2020-11-09 10:27:57
1
Інші вірші поета
Весняний дощ Ти мені не чужий... Самотність Ти, я і ціле місто...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1534
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1564