Вільна правда
«В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля». Т. Шевченко Шаную дуже я Шевченка, Які чуткі його думки! І так звучать вони славетно, Біжать, як горами струмки. Він силу й волю прославляє, Народ звичайний – народ свій! Кайдани зняти заставляє, Не жити в «волі» мовчазній. Хто скаже, воля в нас наявна? В країні нашій – гарній, польовій. Та де ж в цій хаті своя сила й правда, Коли будь–хто закон тут править свій? Закон диктують нам із – за кордону, З усіх усюдів, із «верхів». Ніхто ж не хоче слідувать закону, З простих людей вже роблять лопухів! Пора господарем у хаті бути, Боротися за спокій свій. Про честь і славу не забути, Що здобували наші прадіди. Навести чистоту в країні, Ми зможем тільки всі разом. Щоб не сидіти потім на руїні, І не патякать язиком! І заклик щиро пролунає: «Ви бережіть права свої, Простого люду одурити вже не дайте, І гордо йдіть ви по житті!» Перемогла у мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка у 2020/2021 навчальному році.
2020-12-24 12:30:57
7
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2188
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
4046