Вільна правда
«В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля». Т. Шевченко Шаную дуже я Шевченка, Які чуткі його думки! І так звучать вони славетно, Біжать, як горами струмки. Він силу й волю прославляє, Народ звичайний – народ свій! Кайдани зняти заставляє, Не жити в «волі» мовчазній. Хто скаже, воля в нас наявна? В країні нашій – гарній, польовій. Та де ж в цій хаті своя сила й правда, Коли будь–хто закон тут править свій? Закон диктують нам із – за кордону, З усіх усюдів, із «верхів». Ніхто ж не хоче слідувать закону, З простих людей вже роблять лопухів! Пора господарем у хаті бути, Боротися за спокій свій. Про честь і славу не забути, Що здобували наші прадіди. Навести чистоту в країні, Ми зможем тільки всі разом. Щоб не сидіти потім на руїні, І не патякать язиком! І заклик щиро пролунає: «Ви бережіть права свої, Простого люду одурити вже не дайте, І гордо йдіть ви по житті!» Перемогла у мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка у 2020/2021 навчальному році.
2020-12-24 12:30:57
7
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1758
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1563