Вільна правда
«В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля». Т. Шевченко Шаную дуже я Шевченка, Які чуткі його думки! І так звучать вони славетно, Біжать, як горами струмки. Він силу й волю прославляє, Народ звичайний – народ свій! Кайдани зняти заставляє, Не жити в «волі» мовчазній. Хто скаже, воля в нас наявна? В країні нашій – гарній, польовій. Та де ж в цій хаті своя сила й правда, Коли будь–хто закон тут править свій? Закон диктують нам із – за кордону, З усіх усюдів, із «верхів». Ніхто ж не хоче слідувать закону, З простих людей вже роблять лопухів! Пора господарем у хаті бути, Боротися за спокій свій. Про честь і славу не забути, Що здобували наші прадіди. Навести чистоту в країні, Ми зможем тільки всі разом. Щоб не сидіти потім на руїні, І не патякать язиком! І заклик щиро пролунає: «Ви бережіть права свої, Простого люду одурити вже не дайте, І гордо йдіть ви по житті!» Перемогла у мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка у 2020/2021 навчальному році.
2020-12-24 12:30:57
7
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4066
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6000