Вільна правда
«В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля». Т. Шевченко Шаную дуже я Шевченка, Які чуткі його думки! І так звучать вони славетно, Біжать, як горами струмки. Він силу й волю прославляє, Народ звичайний – народ свій! Кайдани зняти заставляє, Не жити в «волі» мовчазній. Хто скаже, воля в нас наявна? В країні нашій – гарній, польовій. Та де ж в цій хаті своя сила й правда, Коли будь–хто закон тут править свій? Закон диктують нам із – за кордону, З усіх усюдів, із «верхів». Ніхто ж не хоче слідувать закону, З простих людей вже роблять лопухів! Пора господарем у хаті бути, Боротися за спокій свій. Про честь і славу не забути, Що здобували наші прадіди. Навести чистоту в країні, Ми зможем тільки всі разом. Щоб не сидіти потім на руїні, І не патякать язиком! І заклик щиро пролунає: «Ви бережіть права свої, Простого люду одурити вже не дайте, І гордо йдіть ви по житті!» Перемогла у мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка у 2020/2021 навчальному році.
2020-12-24 12:30:57
7
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5455
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4405