Любов у повітрі
Анастасія Заматевська
Дівоче серце вже палке, дівоче серце закохалось. Це почуття геть не гливке, в душі ж якась біда закралась. І як не взятись цій біді, таке життя у нас зрадливе... Хай кожен відповість собі, чи досі вірить він у диво? Та дівчина переживе, вона сама все переборить. У серці рана заживе та світло сонячне озорить. І почуття надійні й світлі її надовго не покинуть. Та хай любов палка в повітрі не тільки дівчину поглине. Я всім любові побажаю, любові вірної й міцної! Хай кожен з вас у ній кружляє й не бачить долі вже смутної!
2020-11-27 09:25:55
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lelyana_ art
Як гарно та чуттєво😘
Відповісти
2020-11-27 11:47:29
Подобається
Інші вірші поета
Curas margarita somnia Наболівші моменти Випробування Про українську мову
Інші поети
Akira Yamanoka
@sasha_karabash
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13368
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12553