Відвертості
Анастасія Заматевська
О, ні! Я зовсім не свята, Такого я й не говорила. Яким би не було моє життя - Та все ж готова я розкрить вітрила. Я буду впевнено ходить по морю, Мій корабель міцний, зовсім не хиткий. З ним я впевнено все зло поборю, Яким би вже не було вертке. Добро моє уже не за горами, А разом з ним кохання й радість. Вони ідуть там десь дворами, Аби лише не тягли в старість. Так, я зовсім не свята, Можливо груба деколи, відверта,  Але ж і чесна, досить молода, А значить все іще попереду.
2020-11-17 14:03:03
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lelyana_ art
Прямо мої сьогоднішні думки😊😉
Відповісти
2020-11-17 19:18:17
1
Князь
Прекрасные слова...
Відповісти
2020-11-18 16:42:40
1
Інші вірші поета
Про українську мову Любов у повітрі Наболівші моменти Весняний дощ
Інші поети
Veronika Yupyn
@Veronika_Yupyn
Arif Babatinca
@arif_babatinca
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2615
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4841