.-.-.-.-.
Ми живемо у власних фантазіях,
Без бажання відкритись, лиш недовіра,
Безліч думок, та один лише страх у душі.
Це доводить до сказу, кричиш, але не чути;
Ми самотні, хоч вдаємо, що це не так!
Реальність і я проміняв на ілюзі цю,
Що повинно було єднати з кимось -
Лиш більше нагадує про самотність,
Я вже не можу, це вже нестерпний біль,
Але все ж повертаюся в цей світ ілюзій...
2020-03-02 19:50:48
3
0