ми з вами приречені..

кохана Валері

я так захоплююсь вами, мені бракне слів, тож, давайте заховаємось посеред снів? прокинувшись, повернемось до наших садів, і я прокладу дорогу до серця шляхом помади слідів.. холодна пора, проте з вами тепло, дні без вас, здається, схожі на.. пекло? даруйте, від вас в серці терпко, продовжуйте грати, моя мила скрипко.. це так дивно, ми з вами приречені, мої питання, мабуть недоречні, ми з вами все ж дуже ліричні, сліди ваших губ, такі романтичні.. написано разом, це так інтимно, я так хочу до вас, дуже нестримно, ми два інструменти, це наша симфонія, усміхніться для мене, це наша гармонія.

2024-01-07 21:59:05

Інші вірші поета

нічне жахіття..? вона лиса, змія і вона відьма.. якщо ви посміхаєтесь.. її тіло та дим..

Інші поети

Anna Tykholiz

@westofcoast

Carla Gaona

@KuroShiro

Fatma Al-Nssag

@fatmah

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11283

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1116