XV ст. - XVIII ст.

Одні з найдавніших на сьогодні писемних згадок про українське козацтво за 1489 та 1492 роки переконливо засвідчили його запеклу боротьбу з войовничими турками і татарами, яка продовжувалася протягом наступних століть. Запорозька Січ – це своєрідне військово-політичне утворення, яке виникло на південних землях України, і надалі було найхарактернішим проявом військової культури української нації. Із західним світом козаків поєднували такі елементи лицарства, як родинний принцип організації, побратимство, рівність, демократизм; морально-етичний кодекс поведінки воїна-січовика – мужність, відвага, вірність, честь, добра слава, боротьба проти ворогів віри, оборона вітчизни; специфічне ставлення до жінки, аскетизм, релігійність тощо. Козаки самоусвідомлювали себе особисто вільними людьми, спосіб життя яких визначали воєнне ремесло і належність до військової спільноти. Постійна боротьба з кочовими народами Сходу сприяла виникненню у козаків певних видів військового мистецтва та змусила їх до створення власних збройних сил (в тому числі і потужного морського флоту), які протистояли османсько-татарській агресії.

КНЯЗЬ КОСТЯНТИН ОСТРОЗЬКИЙ – «НЕКОРОНОВАНИЙ КОРОЛЬ» УКРАЇНИ-РУСИ

Серед визначних представників роду Острозьких був князь Федір Острозький – політичний та військовий діяч Великого Князівства Литовського і Руського. Наприкінці свого життя він постригся в ченці Києво-Печерського монастиря, а згодом був приєднаний до лику святих.

Ще один відомий представник цього роду Костянтин Острозький, Великий гетьман Литовський, славетний полководець, став переможцем в історичній битві з московським військом під Оршею 1514 року.

Князь Василь-Костянтин Острозький, сенатор Речі Посполитої, заснував вищу школу – Острозьку академію. І за його сприяння була видана Острозька Біблія.

Князь Костянтин Іванович Острозький ‒ один з найвидатніших державних і військових діячів першої половини 16 століття, один з найбагатших магнатів Великого князівства Литовського. Перелік його титулів вражає: Великий гетьман литовський, староста Брацлавський, Ззвенигородський і Вінницький, маршалок землі Волинської і староста Луцький, каштелян Віленський і Троїцький.

Острог у XVI - першій половині XVII сторіч став одним з найбільших міст України, уступаючи хіба що Києву, Львову і Луцьку. І саме Костянтин Іванович Острозький стояв у джерел могутності роду.

Сучасники порівнювали його із стратегами античності. Адже він провів 35 битв, вигравши 33 з них. Князь придбав голосну загальноєвропейську славу після блискучої перемоги над московським військом під Оршею 8 вересня 1514 року. Це найвідоміша його перемога — керовані ним війська розгромили московську армію та узяли в полон її воєначальників. Битва під Оршею майже на сторіччя визначила статус-кво на кордонах Московської держави і Литви, а з 1569 року і Речі Посполитої. Князя Костянтина називали чоловіком святої пам'яті і надзвичайно прославленої діяльності.

ЛЕГЕНДАРНИЙ ЗАСНОВНИК ТРАДИЦІЙ ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ –ДМИТРО «БАЙДА» ВИШНЕВЕЦЬКИЙ

Дмитро Вишневецький -- перший козацький гетьман, засновник традицій першої Запорозької Січі. Яскравий і відважний козацький ватажок у 1553 році власним коштом збудував замок-фортецю на острові Мала Хортиця, який нині також називають «острів Байди». Фортеця мала стати форпостом у боротьбі проти татарської навали.

Замок витримав облогу татарського війська на початку 1557 року, але після другої облоги того ж року був залишений козаками. Саме від нього ведуть відлік традиції спорудження Запорозької Січі на островах Дніпра.

Князь Вишневецький, староста Канівський та Черкаський Великого Князівства Литовського, ватажок та організатор козацького війська.

Легендарний козацький отаман "Байда" очолював козаків під час успішних воєнних походів, а також під час оборони від татарських набігів. 1555 року князь звелів збудувати замок на острові Мала Хортиця, що на Дніпрі. Нині цей острів називають островом Байди.

Вишневецький потрапив у полон в 1563 році і був засуджений турецьким султаном до жахливої ​​страти. Його загибель у Стамбулі яскраво описана у народній “Пісні про Байду”.

ПЕТРО КОНАШЕВИЧ-САГАЙДАЧНИЙ — СЛАВЕТНИЙ ГЕТЬМАН ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО

Гетьман Сагайдачний – видатний полководець, оспіваний в українських народних піснях, політичний діяч, герой Хотинської війни, учасник та організатор успішних походів проти Османської Імперії та Кримського ханства. Протягом трьох років керував походами у Чорному морі.

У 1618 році військо Сагайдачного спільно із польськими воїнами розбило російську армію та оточило Москву. І лише з доброї волі Петра Сагайдачного не були підірвані оборонні стіни Москви, та вона не була вщент спалена. Сагайдачний відвів війська козаків від Москви, а поляки не наважилися продовжити війну самостійно.

Сагайдачний був одним з найбільш освічених людей в Україні того часу. Він дбав про підвищення культурного рівня козаків, був опікуном православної церкви, меценатом православних братств та братських шкіл.

Блискучий полководець та політичний діяч, полковник, гетьман реєстрового козацтва, кошовий отаман Запорозької Січі, один із засновників козацького флоту. Завдяки гетьману Сагайдачному позиції козацтва на території України змінились на краще, військо запорозьке перетворилось на могутню воєнну силу, на яку мали зважати всі сусідні держави. Ім’я гетьмана Сагайдачного наводило острах на Кримський ханат і на Московське царство. Він - організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства.

Петро Сагайдачний очолював морські походи на швидкісних човнах-«чайках». Чайки раптово з'являлися біля берегів Криму та стін Стамбула і викликали справжній жах у ворога.

Гетьман Сагайдачний був людиною освіченою, навчався в славетній Острозькій академії - центрі тогочасного інтелектуального й духовного життя. За сприяння Сагайдачного було відновлено православну ієрархію у Речі Посполитій. Підтримував Київське братство та школу при ньому, яка згодом розвинулась у Києво-Могилянську академію.

УКРАЇНСЬКА КОЗАЦЬКА ДЕРЖАВА ГЕТЬМАНА БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

В той період Українська козацька держава переживала найбільше піднесення. Тож її очільник Гетьман Війська Запорозького Богдан Хмельницький показаний як справжній державотворець, воєначальник та дипломат.

Одним із сподвижників гетьмана Хмельницького був лицар Іван Богун, який у числі противників курсу на союз із Московським царством виступав проти підписання Переяславської угоди.

Гетьман Війська Запорозького, талановитий воєначальник і полководець, який отримав ряд великих перемог, що увійшли в історію. Підняв українські землі на визвольну війну проти Речі Посполитої у 1648-1657 роках. Заявив, що його мета - звільнення всього українського народу від польської неволі та об'єднання українських земель у незалежну державу.

Щоб вистояти в боротьбі з Річчю Посполитою і Османською імперією, підписав з Москвою Переяславські домовленості у 1654 році, які гарантували Україні, в першу чергу, військову допомогу з боку Росії.

Укладаючи договір, гетьман не передбачив стратегічної поразки від "обіймів" Москви, яка, почала вважати українські землі "своїми", насаджуючи своїх воєвод і свої порядки, призначаючи своїх гетьманів. В підсумку після смерті Богдана Хмельницького на українських землях почалася 30-річна "Руїна" (1657-1687). 10 гетьманів після його смерті безуспішно намагалися позбутися влади Москви.

Помер Хмельницький 6 серпня 1657 в Чигирині. Похований у Суботові, в Іллінській церкві, збудованій його коштом.

Іван Богун
Полковник Подільський, Кальницький і Паволоцький, наказний гетьман Війська Запорозького, талановитий військовий і державний діяч, часу Хмельниччини, один з провідників визвольної війни українського народу проти Речі Посполитої.

Після смерті Богдана Хмельницького Богун підтримав курс Івана Виговського та Юрія Хмельницького на незалежність від Московського царства. Так само популярний полковник не підтримував прагнення зазначених гетьманів зблизитися з Річчю Посполитою та Османською імперією.

1664 року Іван Богун був страчений за вироком польського військово-польового суду.

ЗВИТЯЖНИЙ ГЕТЬМАН ІВАН ВИГОВСЬКИЙ - ПЕРЕМОЖЕЦЬ МОСКОВСЬКОГО ВІЙСЬКА У БИТВІ ПРИ КОНОТОПІ

Гетьман Виговський, переконавшись у зрадливій політиці Московської держави проти Гетьманщини, підписав Гадяцький трактат з Річчю Посполитою, що визнавав Україну Князівством Руським, а Річ Посполиту перетворював на конфедерацію трьох народів -- королівство Польське, Велике князівство Литовське, Велике Руське князівство.

Військовий писар Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави в Україні у 1657–1659 роках. Був найближчим соратником Хмельницького у формуванні зовнішньополітичного курсу України, виходячи з її геополітичних пріоритетів.

У липні 1657 року обраний на Чигиринській раді новим гетьманом до часу повноліття Юрія, сина Богдана Хмельницького, а у жовтні переобраний гетьманом на загальновійськовій раді в Корсуні.

В умовах загрози війни з Московією, 1658 року уклав Гадяцький договір із Річчю Посполитою, за яким козацька Україна перетворювалася на Велике князівство Руське — третю складову “держави обох народів”. За договором проголошувався Руським гетьманом і чигиринським старостою. Під час козацько-московської війни 1658–1659 років здобув перемогу над стотисячним московським військом під командуванням князя Трубецького під Конотопом за допомоги кримського хана Мехмед-Герая IV. Проте поступово втратив підтримку оточення через невдоволення козаків Гадяцькою угодою. У вересні 1659 року передав булаву Юрієві Хмельницькому.

ВОЇНИ З УКРАЇНИ - ВИЗВОЛИТЕЛІ ЄВРОПИ У ВІЙСЬКУ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ КОРОЛЯ ЯНА ІІІ СОБЕСЬКОГО

Польський гетьман коронний, король Речі Посполитої, полководець, національний герой Польщі. Походив зі старовинного шляхетського роду. Народився в Олеському замку, що на Львівщині, в сім’ї сенатора й дипломата Речі Посполитої.

В останній чверті 17 століття - один із найвідоміших польських королів, Ян III Собеський (1674 — 1696), зробив усе можливе для втілення в життя головної мети своїх зовнішньополітичних прагнень, а саме — відвоювання Правобережної України в Османської імперії, що дало б змогу покращити становище Речі Посполитої за рахунок економічного та військового потенціалу українських земель. Переможець у битвах з османськими військами за Відень та під Парканами (1683).

ІВАН МАЗЕПА ТА ПИЛИП ОРЛИК — БУДІВНИЧІ НОВОЇ УКРАЇНИ

За часів правління гетьмана Івана Мазепи відбувся значний розвиток економічного, духовного і політичного життя країни. Козацька держава на чолі з гетьманом Мазепою взяла участь у розбудові Московського царства, відіграла ключову роль у війні проти Османської імперії.

Його соратником у боротьбі за незалежність України від Московської держави був генеральний писар Пилип Орлик – один з укладачів та упорядників документа «Договори і постанови», відомого як «Конституція Пилипа Орлика». Цей конституційний акт – важливий документ, який визначав місце козаків у суспільстві.
 
Гетьман Війська Запорозького, Голова козацької держави. Належав до родини відомої правобережної української шляхти.

Іван Мазепа став першим українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву упродовж майже 22 років. Це був період економічного піднесення України-Гетьманщини, піднесення церковно-релігійного життя та культури.

На початку XVIII століття, в умовах Північної війни (1700—1721), гетьман Іван Мазепа в союзі з польським королем Станіславом Лещинським та шведським королем Карлом ХІІ здійснив спробу реалізувати свій військово-політичний проект, метою якого був вихід з-під протекторату Московської держави і утворення на українських землях незалежної держави.

Освічена людина, Мазепа знав кілька іноземних мов, опікувався навчальними Закладами, сприяв книговидавництву. Коштом Івана Мазепи було збудовано, реставровано та оздоблено велику кiлькicть церковних та громадських споруд.

Князь Священої Римської імперії Іван Мазепа, світліший Гетьман та правитель України, полководець, дипломат і державний діяч був непересічною особистістю, яку оспівували відомі митці - Вольтер, Пушкин, Байрон, Ліст.

Пилип Орлик
Державний діяч і дипломат, Генеральний писар у 1706 — 1710 роках, гетьман Війська Запорозького у вигнанні. Походив з роду литовської шляхти. Високий рівень освіченості, здобутий у Віленському єзуїтському та Київському колегіумах, забезпечив йому швидке просування сходинками канцелярської кар’єри. Входив до найближчого оточення Гетьмана Івана Мазепи. Через його руки проходило таємне листування гетьмана з Карлом ХІІ, польським королем Станіславом Лещинським, польськими магнатами та російськими можновладцями.

Після Полтавської поразки разом із Мазепою і Карлом ХІІ виїхав у Бендери. У квітні 1710 року був обраний гетьманом Війська Запорозького замість померлого Мазепи. Описав основні засади організації влади в козацькій державі — «Пакти й конституції прав і вольностей Війська Запорозького». У своєму прагненні звільнити Гетьманщину від російського панування Орлик спирався на підтримку Швеції, Туреччини та Кримського ханства.

У 1714 році залишив Бендери й перебрався до Швеції. Останні роки свого життя наполегливо працював над створенням широкої антиросійської коаліції, розраховуючи на підтримку Туреччини, а також прихильного до нього Станіслава Лещинського і французького двору.