Як добре бути молодим

Ашаннiя

Як добре бути молодим І часу зовсім не боятись, Не бачить в зачісці сивин І без турбот знов посміхатись. Стрічати зранку промінці, Ані хвилиночки не спавши, І мати мрії-олівці, Щоб ним все розфарбувати. Як добре бути молодим, Босоніж під дощем кружляти, І завжди бути головним, В житті своєму панувати. Як добре бути молодим І все уперше пізнавати, Дивитись оком запальним Але не помічати знаків... Та вже не буде, як було І ми усі тепер інакші, Наш скарб - посивівше чоло І ми у світі найбагатші, Бо кожен буде молодим Життя своє розпочинати, А старість тільки обраним Судилось мудро проживати.

2025-03-13 21:27:50

4

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Анна Вишневська

Вірш пронизаний світлою тугою за молодістю, але водночас він несе глибоку філософську думку про зрілість і мудрість. Ви влучно зображуєте емоції молодості, коли світ здається відкритим і новим, а кожен день приносить нові можливості та переживання.

Відповісти

2025-03-15 10:54:06

1

Ашаннiя

@Анна Вишневська дякую 🤗

Відповісти

2025-04-10 20:34:59

1

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

40

11

2143

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12308