Кінець
Відлітай , відлітай же мій подих останій Я вже не устану в полях цих безкраїх Закричу , як весна що промінь пускає Весна дихає , грає , а я помираю Жорстокість поглинула все до безодні Все що жило в мені загубилось в просторі Гей , морозе , що вкрив моє серце м'яке Добивай мою душу я вже не знайду Те що було в середині тіла мого І забудуся споміж такиж же сердець
2019-02-21 10:41:53
3
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12990
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9527