Ранок
Ілля Срібний
Я й не помітив, як ранок став похмурим, як небо серед хмар стало понурим. Птахи відлетіли й не повернулись, і вулиці (туманом) в кульок згорнулись. Й так між світанком та ніччю, сльози котяться по обличчю. Оптиміст в душі (десь) помирає, а песиміст свою мелодію грає. Погляди інших впиваються болем, моя впевненість гуляє полем. Любовь під вікнами ходить, а вона мене з розуму зводить.
2020-08-13 11:24:36
6
0
Інші вірші поета
Сон Підвал Мелодія Дистанція
Інші поети
Тимка
@pro_risovanie_s_timkoy
رِينبـــو
@RawanEltheni
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1881
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2173