Сон
Закрий повільно свої втомлені очі, від важких справ, ніжно зітхни. Уяви собі те, чого дійсно хочеш, крокуй по світу фантазій, та міцно засни. Не думай про те, що буде завтра, залиш це завтрашньому собі. Забудь про лихо і злидні, воно того не варта, адже, сумне море до вподоби тобі? Довіряй цьому нічному потягу, уяви історичний слід динозавра. Прокладай шлях на небесну дорогу, літай уві сні немов сіра хмара. Відчуваєш? Як спадає напруження, на світі й так немає нічого святого. Людина, як той поет в пошуках натхнення, сидить і шукає відповідного слова. Та тільки пустий звук перед очима, невпинно поглинаючи нічний час. Так швидко минув відпочинок, немов би кілька секунд тримав сон нас. А вже виходить сонце із горизонту, повільно показуючи нам новий день. І комусь пора вставати, йти на роботу, в пошуках вражень та нових сцен.
2020-08-08 19:05:45
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ілля Срібний
спасибо за отзыв, не думал об озвучке кгода писал его)))
Відповісти
2020-08-08 20:13:25
Подобається
Ілля Срібний
хорошо)
Відповісти
2020-08-08 20:16:08
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2642
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
1642