Сон
Закрий повільно свої втомлені очі, від важких справ, ніжно зітхни. Уяви собі те, чого дійсно хочеш, крокуй по світу фантазій, та міцно засни. Не думай про те, що буде завтра, залиш це завтрашньому собі. Забудь про лихо і злидні, воно того не варта, адже, сумне море до вподоби тобі? Довіряй цьому нічному потягу, уяви історичний слід динозавра. Прокладай шлях на небесну дорогу, літай уві сні немов сіра хмара. Відчуваєш? Як спадає напруження, на світі й так немає нічого святого. Людина, як той поет в пошуках натхнення, сидить і шукає відповідного слова. Та тільки пустий звук перед очима, невпинно поглинаючи нічний час. Так швидко минув відпочинок, немов би кілька секунд тримав сон нас. А вже виходить сонце із горизонту, повільно показуючи нам новий день. І комусь пора вставати, йти на роботу, в пошуках вражень та нових сцен.
2020-08-08 19:05:45
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ілля Срібний
спасибо за отзыв, не думал об озвучке кгода писал его)))
Відповісти
2020-08-08 20:13:25
Подобається
Ілля Срібний
хорошо)
Відповісти
2020-08-08 20:16:08
Подобається
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1552
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1717