Сон
Закрий повільно свої втомлені очі, від важких справ, ніжно зітхни. Уяви собі те, чого дійсно хочеш, крокуй по світу фантазій, та міцно засни. Не думай про те, що буде завтра, залиш це завтрашньому собі. Забудь про лихо і злидні, воно того не варта, адже, сумне море до вподоби тобі? Довіряй цьому нічному потягу, уяви історичний слід динозавра. Прокладай шлях на небесну дорогу, літай уві сні немов сіра хмара. Відчуваєш? Як спадає напруження, на світі й так немає нічого святого. Людина, як той поет в пошуках натхнення, сидить і шукає відповідного слова. Та тільки пустий звук перед очима, невпинно поглинаючи нічний час. Так швидко минув відпочинок, немов би кілька секунд тримав сон нас. А вже виходить сонце із горизонту, повільно показуючи нам новий день. І комусь пора вставати, йти на роботу, в пошуках вражень та нових сцен.
2020-08-08 19:05:45
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ілля Срібний
спасибо за отзыв, не думал об озвучке кгода писал его)))
Відповісти
2020-08-08 20:13:25
Подобається
Ілля Срібний
хорошо)
Відповісти
2020-08-08 20:16:08
Подобається
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2636
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2697