Світлі демони

Ілля Срібний

Мої очі бачать відтепер тільки світло, хоч би як не кричав, що в ніщо не вірю. Хоч би як не сидів поміж тіней, вони бачать світло. Хоч би як в темноті я не спав, перед очима світла густа пилина. Хоч би як в душі не ридав, чомусь гріє та теплота. Їште мене теплі демони. Хай буде так. Я всеодно знайду той темний куток, де я буду ридать. Їште мене фотони світла. Хай я згорю. І тепер стану вільним, як колись і був. Хай стану попелом, хай розлечусь. На ваші душі добрі. На вашу мольбу. Відтепер ти мене не згадаєш ніколи. Я в минулому тепер. Я тепер попіл. Не буду феніксом. Не хочу їм бути. Навіщо знов воскресати? Щоб потім забутись?

2020-11-03 12:15:52

7

0

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

8

13450

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12783