Дистанція
Я на миті, думках розчиняюсь, як на ніжній блакиті, в землі розтворяюсь. Я на межі, все втратило сенс, та й тисячі капканів на мені, створюють трендовий dance. Я на Землі, горять ліси, хрустять кісточки, болі в конвульсіях анітрішки не малі, коли рвуть твоє відображення на шматки. Я на колінах, ламатись не треба, ламаються гілки на деревах Змах. Зникають люди і разом із ними страх. Трощать себе. Зазнають крах. Я на дистанції, пройдених кроків чи які варто пройти. Світ руйнється для демонстрації, коли агресивно пишуть нові пости. Я на кінці, не вірю, що в грошах є якась цінність, адже те, що можна тримати в руці не більше чим просто залежність.
2020-08-20 15:49:24
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Меліса
повністю згодна щодо останньої строфи.
Відповісти
2020-08-20 16:18:32
1
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6466
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3238