Книга
Гортаючи жовті сторінки, раптом над ними замислився. По суті – це найкращі думки, того хто від них звільнився. Із дня в день, від сірої до жовтої, чорним по білому, білим по чорному. Від слова простого, до фрази крилатої, думки летять, від землі і до космосу. Агресивно боряться між собою, за право буди на першій сторінці. Радіти ними чи бути журбою, розбитись вщент - забути їх вранці. Автора не хвилює де вони будуть, вони свій сенс іншим передáли. Зрозуміють або через хвилину забудуть, це вже не важливо, якщо все розповіли.
2020-08-18 18:03:05
5
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5459
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9468