Книга
Гортаючи жовті сторінки, раптом над ними замислився. По суті – це найкращі думки, того хто від них звільнився. Із дня в день, від сірої до жовтої, чорним по білому, білим по чорному. Від слова простого, до фрази крилатої, думки летять, від землі і до космосу. Агресивно боряться між собою, за право буди на першій сторінці. Радіти ними чи бути журбою, розбитись вщент - забути їх вранці. Автора не хвилює де вони будуть, вони свій сенс іншим передáли. Зрозуміють або через хвилину забудуть, це вже не важливо, якщо все розповіли.
2020-08-18 18:03:05
5
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9455
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3265