"Лісова Мудрість Лисичих Сердець"
У лісі хитрість плете витоки свої, Лисички в очах — вогняне весілля. Ховають в нічному вітрі свої таємниці, Легкі на лапках, мов думка весняна. Таємничі вони, мов книга старовинна, Лісовими стежками йдуть з хижою мудрістю. У їхній душі грає вогник сивої нічі, І вітрила вухаті, як крила валькірій. Їхні очі — це тайна лісових ночей, Де тіні виткують мрії на срібних нитках. Зірки у вухах їхніх — світіння солов'їних, Серце лисичаче — в метеликах весняних. Лисиці — вірні хранительки лісового світу, Витканого з трав, аромату та пісень. Та їхня хитрість — це чарівний клубок, Де мудрість і грають, як весняні квіти в саду. Лисиці, мов магії втілення, Таємниче пливуть серед зелених трав. Їхній шепіт — це розмова зі стародавністю, Де лісовий вірш тече, наче струмок весняний. Не могла не написати вірша про лисиць просто обожнюю їх 💗
2024-01-05 13:36:39
3
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4842
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1714