Вірші
Чиж ти не казала це Сама?
Тиж сама казала так емоціями бурля "Навіть як щоб він був єдиним як щоб всі в миг пропалиб яб все рівно нізащо його не обралаб занадто вже він пихатий" Хтож за язик тебе тянув ? Чи не сказала ти це на емоціях чи справді мала це в виду ? Хтож знав що в таких ненависних тобі руках ти будеш засинати по ночах, Хтож знав що в тих образливих руках скільки ніжності ховалось а його гострі як лезо уста які до цього тількт різати могли виявляється слова слаще за мед ізвергать могли, Ті кричащі голоса здається вже не стихнуть в голові твоїй, як ті болючі осколки що впилися тобі в душу рвучи її з нутрі болюче і здавалось що він також мавби сум твій розділити та не може він занадто вже по різному ви горе тушите своє, його мозок не зупиняється не згадає все мчить і мчить кудись не зупиняючись щоб згадки ці болючи заглушить і тебе з собою взяв мов сам казав він "Я відвик від цього одиночества не можу бути я один прошу пішли зі мною" казав він руку простягаючі тобі, бери її та не горди.
0
0
28
"Вірш нот"
Веду писанки, словами в ряд,
Літературний танець, ніби стежка в сад.
Сплітаю рядки, наче музичні ноти,
Танцюють слова, наче вітерець в роси.
Споконвіку в словах таємниця таємна,
В душі поетичній кришталева стая.
На стежинці слів, де весна веселиться,
Кожен вірш виграє свій таємничий вальс.
Нехай мої слова, наче пісня в ночі,
Ллється як ріка, від сонця до сходу.
І в кожному рядку нехай рифма звучить,
Мелодія віршу, як різдвяна пісня в лісі.
5
1
249
"Квітучі Лаванди"
Квітучі лаванди,розквітли навкруги.
Вони схожі на твої осінні думки
Лавандовий світ, де кольори танцюють,
Легка паляча ніжність літа на долонях.
Лаванди квітнуть, як вишукана мелодія,
В їхніх ароматах душа знаходить спокій.
Ти гинеш як їхні пелюстки..
Зриваєшся із затонувшої біди..
Пурпурні мрії гинуть як квітки,
Таємничий сад, де кожна квітка — як струна,
Що грає в симфонії краси, лагідної й теплої.
Як осінній ліс я зігріваю тебе..
Ти так страждав щоб зараз отримати все.
Та нічим квітам відплатити не все ти можеш получити свою ти душу не відай цим лавандовим полям.
Написаний з прекрасною @Rousi_Rey.
3
0
137
"Соната Темряви"
У вулицях міста, де світло гасне,
Сліпий детектив в нічі несе власне.
Очі його — чорне дзеркало сутінок,
Серце — свіча, що палає в крайніх кутках.
Сліди йому в серці, не в очах відбиті,
Він читає тайемниці в шепіті вітру.
Сліпий детектив, кожна тінь — загадка,
Розгадує сюжети в танці відлунь ночі.
Місто, що спить, а він тихо блукає,
Як ластівка в безмежному небі.
В обличчях темряви вирази він чує,
Слова — перлини в невидимих струнах.
Серед відгомонів пульсуючого життя
Він чує більше, ніж здатен вловити зір.
Сліпий детектив, де істина не таємниця,
Лише тонка мить великого вирішення.
Руки вміють розгадати сліди вночі,
Там, де виткані сюжети долі.
Сліпий детектив, в нього мудрість темряви,
Вірші кожного дня — це камені в його стежині.
Так він триває свою віршовану путь,
Де кожен рядок — це нова загадка.
Сліпий детектив, майстер своєї історії,
Сліди його думок — світлі відлуння темряви.
3
0
155
"Містичний Вальс"
В темряві вулиць, де тіні грають,
Мафіозі в суворі закони ткають.
Зорі свідками в небесній віддаль,
Сяють, як світла, в безмежній зловісній долі.
Де вогник гранат, там владарює тьма,
Місто спить, мафія вже прокинулась.
Долари літають, як пернаті птахи,
Обітниці зламані, кров на руках.
Світ великий, де кожен шепоче,
Мафійні сім'ї ткають павутини.
Картковий стіл, де торгують владою,
І в кулуарах літні таємниці старі.
Вулиці розповідають свою історію,
Там, де корони несе кожен крок.
Мафія, мов тінь, де чути слово "почекай",
На шляху кожного — свій вечірній рок.
Під пальто гучать кроки замаскованих,
Летять погляди, як світлі стріли.
Мафійні казки вкриваються таємницями,
Де кожен вибір — це шлях без обману.
Так триває поема, де кожен момент,
Мафійні діла відлітають в туман.
Серце міста б'ється в ритмі кримінальному,
Тиша вулиць — це злочинний їхній бал.
3
0
132
"Барвиста Симфонія Квіток"
У саду життя квітне жінка,
Крізь вітражі часу весняна врода.
Її серце – садок, де цвіте мудрість,
І в очах її відбито світле завтра.
Квіти волоссям, витканими в сплетіння,
Обійми теплі, наче промінь сонця.
Її душа – як птах, що вольовано вільний,
Летючий високо, в небесній відгомоні.
В руках у неї долоні долати вічність,
А в кроці легкість квітучого танцю.
Жінка в квітах – таємниця космосу,
Де відгуки кохання – найніжніші шепітні слова.
Серце її – сакральний сад в епоху вічності,
Що розцвітає в миті життєвого розмаїття.
Трепетно збуджує простір любові і щастя.
3
0
133
"Лісова Мудрість Лисичих Сердець"
У лісі хитрість плете витоки свої,
Лисички в очах — вогняне весілля.
Ховають в нічному вітрі свої таємниці,
Легкі на лапках, мов думка весняна.
Таємничі вони, мов книга старовинна,
Лісовими стежками йдуть з хижою мудрістю.
У їхній душі грає вогник сивої нічі,
І вітрила вухаті, як крила валькірій.
Їхні очі — це тайна лісових ночей,
Де тіні виткують мрії на срібних нитках.
Зірки у вухах їхніх — світіння солов'їних,
Серце лисичаче — в метеликах весняних.
Лисиці — вірні хранительки лісового світу,
Витканого з трав, аромату та пісень.
Та їхня хитрість — це чарівний клубок,
Де мудрість і грають, як весняні квіти в саду.
Лисиці, мов магії втілення,
Таємниче пливуть серед зелених трав.
Їхній шепіт — це розмова зі стародавністю,
Де лісовий вірш тече, наче струмок весняний.
Не могла не написати вірша про лисиць просто обожнюю їх 💗
3
0
140
