"Містичний Вальс"

"Віолета-Рей"

(18+)
В темряві вулиць, де тіні грають, Мафіозі в суворі закони ткають. Зорі свідками в небесній віддаль, Сяють, як світла, в безмежній зловісній долі. Де вогник гранат, там владарює тьма, Місто спить, мафія вже прокинулась. Долари літають, як пернаті птахи, Обітниці зламані, кров на руках. Світ великий, де кожен шепоче, Мафійні сім'ї ткають павутини. Картковий стіл, де торгують владою, І в кулуарах літні таємниці старі. Вулиці розповідають свою історію, Там, де корони несе кожен крок. Мафія, мов тінь, де чути слово "почекай", На шляху кожного — свій вечірній рок. Під пальто гучать кроки замаскованих, Летять погляди, як світлі стріли. Мафійні казки вкриваються таємницями, Де кожен вибір — це шлях без обману. Так триває поема, де кожен момент, Мафійні діла відлітають в туман. Серце міста б'ється в ритмі кримінальному, Тиша вулиць — це злочинний їхній бал.

2024-01-05 20:25:24

Інші вірші поета

"Лісова Мудрість Лисичих Сердець" "Барвиста Симфонія Квіток" Чиж ти не казала це Сама? "Соната Темряви"

Інші поети

kataiss

@kataiss

Shina

@Sheena

Jenn

@Jenna_Jeanne

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2641

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1430