Вона

Юліана

Любить росу із молоком, Живе десь скраю, за селом, Жахає поглядом своїм. Вночі додому йдеш один? А не боїшся, що на вбій Десь заволочить в тьмі нічній? Спочатку кішка, потім вовк Ти не затямив ще урок? Вона тобі не в ступі баба, А чорна хмара з лютим градом, Вона, як демон в людській плоті. Не заважай її роботі. Не заважай і не втручайся, Коли зустрінеш, не вагайся. Спіши додому...не барись. Чому стоїш? Мерщій замкнись. Хтось ходить попід вікна твої. На землю впали зла сувої. Ти не боїшся? Що? Заснув? Хтось відчиняє в дім засув. Її спинити неможливо, Це горрор фільм, лише наживо. Твоїх близьких уже немає. Лиш відьми сміх ядкий лунає.

2020-05-15 17:19:24

5

0

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

5021

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12629